ворс

ВОРС, у, ч., рідше ВО́РСА, и, ж.

Густий пушок із коротких волокон на поверхні деяких тканин.

На .. барабанах сукно хватали довгі ряди ворсильних колючих шишок і наводили на йому [ньому] блискучу ворсу (І. Нечуй-Левицький);

Сагайдачний не ворухнувся, – лежав, випроставши руки на ковдрі, пестив пучками ворсу і дивився у стелю (З. Тулуб);

Какора розвеселився, люди підходили й підходили, декотрі щось там несли, у деяких заграли в руках навпроти сонця густим ворсом дорогі хутра (П. Загребельний);

М'який ворс залоскотав пальці (Ю. Мушкетик).

Значення в інших словниках

1. ворс — ворс іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. ворс — -у, ч. Те саме, що ворса.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. ворс — ви́терти во́рсу кому. Побити, жорстоко покарати когось. Убив (Еней) Лутага, Лавза, Орсу, Парфену, Палму витер ворсу. Згубив багацько ватажків (І. Котляревський); // Гостро покритикувати когось.  Фразеологічний словник української мови
4. ворс — ВОРС, у, ч. Те саме, що во́рса. На Гуцульщині (у Яворові, Річках, Космачі та Бростурові) народні ткалі виготовляють чудові вовняні ліжники з пухнатим ворсом (Нар. тв. та етн., 5, 1964, 39).  Словник української мови в 11 томах