ворочок

ВО́РОЧОК, чка, ч.

Зменш. до во́рок.

Продасть горщик масла жінка І ворочок сиру (П. Чубинський);

Грабовський розв'язав ворочок землистого кольору, наготований Василиною Марківною, і кинув дві пучки чаю в казанок (М. Сиротюк);

Стрельбицький покликав тата і подав йому ворочок муки (Р. Іваничук).

Значення в інших словниках

1. ворочок — во́рочок іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. ворочок — -чка, ч. Зменш. до ворок.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. ворочок — ВО́РОЧОК, чка, ч. Зменш. до во́рок. Продасть горщик масла жінка І ворочок сиру (Чуб., V, 1874, 581); Артем витягнув невеличкий ворочок і дав його хлопчикові (Шиян, Гроза.., 1956, 58).  Словник української мови в 11 томах
4. ворочок — Ворочок, -чка м. ум. отъ ворок.  Словник української мови Грінченка