ворсинка
ВОРСИ́НКА, и, ж.
1. Волосина ворсу, тканини і т. ін.
Дбайливо скинув [Микола] білу ворсинку з матроської шинелі (В. Кучер);
Загрубілі пальці обережно, з приємністю розгорнули пахучий папір, уже покритий ворсинками пилу (М. Стельмах);
– Добре, я відплачу вам тим самим, – сказав він, .. несміливо доторкуючись до вологих білих ворсинок на її рукаві (П. Загребельний).
2. Тонесенька волосинка на шкірі людини, тварини, а також на поверхні рослини.
Руки з золотистими ворсинками на пальцях лежали на столі, біля креслень (М. Руденко);
Погляньте, вони [соболі] ніби й не вбиті, ніби живі, дихають морозами, волею, лісовим духом, у кожній ворсинці тріпоче життя (П. Загребельний).
3. анат. Мікроскопічний виросток на слизовій оболонці внутрішніх органів.
Через стінки кровоносних капілярів і ворсинок плаценти відбувається обмін газами й поживними речовинами між організмом матері й плоду (з наук.-попул. літ.);
Продукти гідролізу всмоктуються ворсинками кишечника (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)