ворюватися
ВО́РЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ВОРА́ТИСЯ, рю́ся, ре́шся, док.
Орючи, займати, захоплювати зайву або чужу ділянку землі.
– А це, сину, й наша нива, – сказав старий .. – Воно, сказать, хліб не так щоб і добрий, та проте, хвалити Бога, тільки клопіт один із сусідами. Кіндрат он Чепіга на цілу четверть ворався в нашу грань (М. Івченко);
– Що він? – допитується Зося. – В поле тобі ворався чи якусь шкоду заподіяв? (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)