воріженько

ВОРІЖЕ́НЬКО, рідше ВОРОЖЕ́НЬКО, а, ч., нар.-поет.

Ворог (у 1, 2 знач.).

Насудяться воріженьки, – Дівка заміж піде (з народної пісні);

Б'ється-б'ється Довбуш, рубає панів у пень, а кінця не видно: багато було вороженьків (з легенди);

Не співає чорнобрива, Кляне свою долю. А тим часом вороженьки чинять свою волю (Т. Шевченко);

Лукія .. заспівала на весь голос: “.. Брешіть, брешіть, воріженьки, – я вас не боюся!” (О. Донченко);

– От якби билися отак усі, всі! І з самого початку! Ми б того проклятого воріженька давно загнали на піч (І. Багряний).

Словник української мови (СУМ-20)