восьмерик
ВОСЬМЕРИ́К, ВІСЬМЕРИ́К, а́, ч.
1. Предмет, який складається з восьми частин.
– Батіг у мене був восьмерик! От ляскав! (Остап Вишня);
// Запряжка з восьми коней, волів і т. ін.
Вісьмерик волів з Піжмурок пригнали, таких, що кожна пара незчисленні гроші коштує (П. Куліш);
Є тут із наших заможня [заможна] козачка, оре восьмериками (Ганна Барвінок);
Попереду з чорними корогвами, що смутно колихались над снігом, їхало кілька десятків вершників, за ними восьмерик коней тягнув сани (С. Скляренко).
2. Замкнена стінова конструкція, що має в проекції форму восьмигранника.
Для церковного зодчества України типовим перекриттям є восьмикутний барабан, так званий восьмерик (з наук.-попул. літ.);
Під час відбудови між стінами і куполом церкви було видовжено вісьмерик, де знаходилось вісім вікон (з рел.-церк. літ.);
У дерев'яній архітектурі восьмерик – конструктивне рішення переходу від кубічного об'єму споруди до купола (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)