востаннє
ВОСТА́ННЄ, присл.
Останній раз.
[Андрій:] Радили ви багато разів, порадьте ж і востаннє: як мені тепер бути? (М. Кропивницький);
Роман востаннє вдарив по запеченому темно-сизому залізяччі і жбурнув молот в куток кузні (М. Стельмах);
І хтось востаннє поцілує милу, І хтось сльозу непрохану змахне (В. Симоненко);
Саме такою Стен запам'ятав свою матір, коли бачив її востаннє, перед своїм від'їздом на північ Галосагу (О. Авраменко).
Словник української мови (СУМ-20)