востаннє
ВОСТА́ННЄ, присл. Останній раз.
[Андрій:] Радили ви багато разів, порадьте ж і востаннє: як мені тепер бути? (Кроп., І, 1958, 492);
Роман востаннє вдарив по запеченому темно-сизому залізяччі і жбурнув молот в куток кузні (Стельмах, Хліб.., 1959, 123).
Словник української мови (СУМ-11)