востаннє
ВОСТА́ННЄ (останній раз), НАОСТА́НКУ, НАОСТА́НОК, НАОСТА́НЦІ, НАОСТА́ННЄ рідше, УВОСТА́ННЄ рідше. За день до мого од'їзду я востаннє похапцем передивлявся свої книжки (С. Васильченко); Здригнулися наостанку губи, безпорадно ловлячи повітря (З. Тулуб); І наостанок Хочу я сказати, Вершинам посилаючи уклін: Благословенна сонцем Ваша мати, Благословен трудами її син (М. Нагнибіда); Каганець почадів, кілька разів наостаннє блимнув і погас (П. Кочура).
Словник синонімів української мови