воцаріння

ВОЦАРІ́ННЯ, я, с., іст.

Дія за знач. воцари́ти і воцари́тися.

Іще до воцаріння Петра Олексійовича царівна Софія, правлячи то так, то інакше, пробувала здобути Крим (Г. Колісник);

– Річниця воцаріння повинна стати великим днем, – упевнено сказав Барі (Василь Шевчук);

Наш король Педро спорядив велике свято на честь свого воцаріння (М. Лукаш, пер. з тв. Д. Боккаччо).

Значення в інших словниках

1. воцаріння — воцарі́ння іменник середнього роду рідко  Орфографічний словник української мови
2. воцаріння — -я, с., заст. Дія за знач. воцаритися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. воцаріння — ВОЦАРІ́ННЯ, я, с., заст. Дія за знач. воцари́тися. Наш король Педро спорядив велике свято на честь свого воцаріння (Боккаччо, Декамерон, перекл. Лукаша, 1964, 596).  Словник української мови в 11 томах