воцаріння

воцарі́ння

-я, с., заст.

Дія за знач. воцаритися.

Значення в інших словниках

1. воцаріння — воцарі́ння іменник середнього роду рідко  Орфографічний словник української мови
2. воцаріння — ВОЦАРІ́ННЯ, я, с., іст. Дія за знач. воцари́ти і воцари́тися. Іще до воцаріння Петра Олексійовича царівна Софія, правлячи то так, то інакше, пробувала здобути Крим (Г.  Словник української мови у 20 томах
3. воцаріння — ВОЦАРІ́ННЯ, я, с., заст. Дія за знач. воцари́тися. Наш король Педро спорядив велике свято на честь свого воцаріння (Боккаччо, Декамерон, перекл. Лукаша, 1964, 596).  Словник української мови в 11 томах