Словник української мови у 20 томах

вощити

ВОЩИ́ТИ, щу́, щи́ш, недок., що.

Те саме, що воскува́ти.

А дід одно бігає, носе [носить] вулики, підкурює їх, вощить та збирає рої (Панас Мирний);

Зорину застав Боровий не з пензлем у руках, як бувало, а з лижами, які вощила (Я. Гримайло).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. вощити — вощи́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. вощити — -щу, -щиш, недок., перех. Просочувати або натирати що-небудь воском.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вощити — Вощи́ти, вощу́, -щи́ш, -ща́ть  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. вощити — ВОЩИ́ТИ, щу́, щи́ш, недок., перех. Просочувати або натирати що-небудь воском. А дід одно бігає, носе [носить] вулики, підкурює їх, вощить та збирає рої (Мирний, І, 1954, 192); Але Зорину застав Боровий не з пензлем у руках, як бувало, а з лижами, які вощила (Грим., Незакінч. роман, 1962, 114).  Словник української мови в 11 томах
  5. вощити — Вощити, -щу, -щиш гл. Вощить.  Словник української мови Грінченка