вощити

ВОЩИ́ТИ, щу́, щи́ш, недок., перех. Просочувати або натирати що-небудь воском.

А дід одно бігає, носе [носить] вулики, підкурює їх, вощить та збирає рої (Мирний, І, 1954, 192);

Але Зорину застав Боровий не з пензлем у руках, як бувало, а з лижами, які вощила (Грим., Незакінч. роман, 1962, 114).

Значення в інших словниках

1. вощити — вощи́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. вощити — -щу, -щиш, недок., перех. Просочувати або натирати що-небудь воском.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вощити — ВОЩИ́ТИ, щу́, щи́ш, недок., що. Те саме, що воскува́ти. А дід одно бігає, носе [носить] вулики, підкурює їх, вощить та збирає рої (Панас Мирний); Зорину застав Боровий не з пензлем у руках, як бувало, а з лижами, які вощила (Я. Гримайло).  Словник української мови у 20 томах
4. вощити — Вощи́ти, вощу́, -щи́ш, -ща́ть  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. вощити — Вощити, -щу, -щиш гл. Вощить.  Словник української мови Грінченка