воюватися

ВОЮВА́ТИСЯ, ю́юся, ю́єшся, недок., з ким і без дод., розм.

Те саме, що воюва́ти.

Латин старий був не рубака І воюватись не любив (І. Котляревський);

У Раїси раптом стиснуло серце – і вона міцно стулила вуста. Ну, що ж, їй не першинка: коли доведеться, буде воюватись (М. Коцюбинський);

– І мої, і твої старі показились на ярмарку .. Не буду ж воюватися з ними (М. Стельмах);

// безос.

Ваго Гуліашвілі мав щасливу вдачу людей, які швидко забувають страждання, і тому воювалося йому легше, ніж іншим (В. Собко);

– Як воно воюється, коваленку? – м'яко запитав Павлюк. – Та декому хочеться боки нам'яти! – сердито засопів Кизименко (В. Чемерис).

Значення в інших словниках

1. воюватися — воюва́тися дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. воюватися — -ююся, -юєшся, недок., з ким і без додатка, розм. Те саме, що воювати. || безос.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. воюватися — див. лаяти  Словник синонімів Вусика
4. воюватися — БИ́ТИСЯ (з ким і без додатка — брати участь у бою, битві, битися зі зброєю в руках), БОРО́ТИСЯ, ВОЮВА́ТИ, ВОЮВА́ТИСЯ розм., РАТОБО́РСТВУВАТИ заст. (звичайно про тривалішу дію); СТИНА́ТИСЯ (вступати в бій). — Док.: стя́тися (зітну́тися).  Словник синонімів української мови
5. воюватися — ВОЮВА́ТИСЯ, ю́юся, ю́єшся, недок., з ким і без додатка, розм. Те саме, що воюва́ти. Латин старий був не рубака І воюватись не любив (Котл., І, 1952, 184); У Раїси раптом стиснуло серце — і вона міцно стулила вуста.  Словник української мови в 11 томах
6. воюватися — Воюватися, -воююся, -єшся гл. 1) Воевать. Турецький цару, виїдь на войну, воюватися, муштруватися. Мет. 2) Драться. Приходить до неї та й каже їй: ну що, ходім, бабо, воюваться. Рудч. Ск. I. 53.  Словник української мови Грінченка