воюючий
ВОЮ́ЮЧИЙ, а, е.
Який бере участь у воєнних діях, воює.
Уже кілька тижнів позиції воюючих сторін залишалися незмінними (М. Трублаїні);
Мене цікавили описи письменників західних, які не були скуті спеціальними умовностями, а намагалися відбити комплекса воюючого чоловіка найправдивіше (Валерій Шевчук);
// у знач. ім. вою́ючий, чого, ч. Той, хто воює або зчиняє бійку.
– Гов! Півні! – гукнув якийсь парубок і вмить розірвав воюючих... – Досить з вас, обидва ви славні козаки будете... (А. Чайковський);
Вони тупцювали сюди й туди, забігали зо всіх боків довкола воюючих, кричали (У. Самчук).
Словник української мови (СУМ-20)