вояжувати

ВОЯЖУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок.

Подорожувати, здійснювати вояжі.

Тепер вояжують, обидві [товаришки] вдоволені, по світу (О. Кобилянська);

Молодший син Софії, Вольдемар, і зараз вояжував десь у Сполучених Штатах (О. Гончар);

Як згодом виявилося, Супряга не марнувала часу: поки я був у Донецьку, вона вояжувала на рудні, готувала статтю (В. Стус).

Значення в інших словниках

1. вояжувати — вояжува́ти дієслово недоконаного виду ірон.  Орфографічний словник української мови
2. вояжувати — -ую, -уєш, недок., заст., ірон. Подорожувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вояжувати — ПОДОРОЖУВА́ТИ (здійснювати подорож), МАНДРУВА́ТИ, ВОЯЖУВА́ТИ заст., ірон., жарт.; ВАНДРУВА́ТИ діал., ПАЛЯНДРУВА́ТИ діал.; ЧУМАКУВА́ТИ розм. (подорожувати довгий час, подовгу); ХОДИ́ТИ (перев. пішки).  Словник синонімів української мови
4. вояжувати — Вояжува́ти, -жу́ю, -жу́єш, -жу́є  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. вояжувати — ВОЯЖУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., заст., ірон. Подорожувати. Тепер вояжують, обидві [товаришки] вдоволені, по світу (Коб., III, 1956, 380); Молодший син Софії, Вольдемар, і зараз вояжував десь у Сполучених Штатах (Гончар, Таврія.., 1957, 98).  Словник української мови в 11 томах