впень
ВПЕНЬ (УПЕ́НЬ), присл.
Геть усе, геть усі; цілком, зовсім, повністю.
Видиться: мої турки-яничари Стали всі впень порубані (з думи);
Оце поспінуть полуниці, Насуне миру – повен ліс; Баби, дівки та молодиці – Упень столочать сінокіс (І. Манжура);
– Треба послати військо в гори, щоб воно впень винищило опришків (Г. Хоткевич).
Словник української мови (СУМ-20)