вперве
ВПЕ́РВЕ (УПЕ́РВЕ), присл., розм.
Те саме, що впе́рше.
Скажи, коли б вернувсь ізнов той день, Як бачились уперве ми з тобою (П. Куліш);
– Я тебе вперве бачу у вічі, – сказала Василина (І. Нечуй-Левицький);
Чи згадуєш, як ми колись Зійшлись на розмову гарячу? Тоді я ще вперве тебе, Незнану землячку, побачив (В. Самійленко);
Хорій душі тепер спокою треба. Нехай вперве своє горе сама переможе (О. Кобилянська).
Словник української мови (СУМ-20)