вперве
ВПЕ́РВЕ (УПЕ́РВЕ), присл., діал. Уперше.
— Я тебе вперве бачу у вічі, — сказала Василина (Н.-Лев., II, 1956, 112);
Чи згадуєш, як ми колись Зійшлись на розмову гарячу? Тоді я ще вперве тебе, Незнану землячку, побачив (Сам., І, 1958, 127).
Словник української мови (СУМ-11)