вплутувати
ВПЛУ́ТУВАТИ (УПЛУ́ТУВАТИ), ую, уєш, недок., ВПЛУ́ТАТИ (УПЛУ́ТАТИ), аю, аєш, док.
1. що. Увивати, вставляти щось у що-небудь, плутаючи, переплітаючи.
Оленка встигла одержати в подарунок від Шури маленьку блакитну стрічечку і тепер заклопотано вплутувала її в свої розкуйовджені після ночі непідрізані кіски (М. Олійник);
// Устромляти руку, кігті і т. ін. у волосся, вовну тощо.
Дивлюсь – воно [вороненя] угору полетіло Да й пуць на шию барану І, кігті вплутавши у вовну білу, Смикнулося нести (Є. Гребінка);
Закричав Євпраксєєв, уплутавши п'ятерню в шинкарську бороду... (Панас Мирний).
2. кого, що, перен., розм. Втягати кого-, що-небудь у щось, перев. неприємне.
– Докучай сама падишахові, але не вплутуй мене у свої справи (З. Тулуб);
[Храпко:] От, приміром, тебе у яке діло вплутають, то й знатимеш, як з його [нього] виплутатись (Панас Мирний);
Ваш любий батечко .. намагався вплутати моє підприємство в борги і навіть, як я тепер гадаю, допомагав страйкарям (М. Куліш).
Словник української мови (СУМ-20)