вповні
ВПО́ВНІ (УПО́ВНІ), присл.
1. З наповненим посудом.
Тодорка якраз знімала відро з цямрини. – Переходь, переходь вповні, – сказав він, не зіскакуючи з воза (Б. Харчук).
2. Повністю, цілком.
Я не могла бачити вповні її лице (О. Кобилянська);
Чорні брови його вигиналися ледь зламаним кутом, нагадуючи крила пташини, яка ось-ось розправить їх вповні (А. Шиян);
Я про царя не склав уповні власної думки, чимось він мені подобався, чимось не подобався, але боятися я його боявся (Ю. Мушкетик).
3. У самому розквіті; у розпалі.
Надворі весна вповні. Куди не глянь – скрізь розвернулося, розпустилося, зацвіло пишним цвітом (Панас Мирний).
Словник української мови (СУМ-20)