впоперек
ВПО́ПЕРЕК (УПО́ПЕРЕК), присл.
1. По ширині чого-небудь; у ширину; протилежне вздовж, вподовж.
Не умовляючись, перейшли шлях упоперек і пішли стежиною поміж сіножатями (Ірина Вільде);
Дмитро на війні бачив багато таких вайлуватих Михасів, Іванів, Федорів, у яких часом пілотка була одягнена на голові впоперек, але в бою вони були справжніми левами (П. Автомонов).
2. перен. Не так, як треба; протилежно, неузгоджено.
Вова з Муляром .. п'яними голосами впоперек один одному тягли якусь пісню (С. Васильченко);
// Наперекір, усупереч чому-небудь.
[Василь:] Домахо! За віщо моя мати так зненавиділа тебе? Чи ти їм що упоперек сказала? (М. Кропивницький);
– Це ж такий, що слово впоперек скажеш – і задушить на дорозі (Григорій Тютюнник);
А я такий, я матір поважаю. Я впоперек їй слова не скажу (Л. Костенко).
3. у знач. прийм., з род. в. Уживається при означенні напряму за шириною чого-небудь.
Осяяні віконечка .. кидали впоперек вулиці ясні смуги свого білястого світла (Б. Грінченко);
Ванько, не дочекавшись батька, заснув упоперек ліжка (П. Панч).
Словник української мови (СУМ-20)