вправний
ВПРА́ВНИЙ (УПРА́ВНИЙ), а, е.
Який має певні навички, уміє щось добре й швидко робити.
Руки були в обох натруджені, шкарубкі, мозолясті, – такі меткі та вправні в роботі і такі незграбні без діла (Ю. Смолич);
І чи то вона була така дужа й управна, чи молоді графи виявлялися надто слабкими й недосвідченими, проте Брунгільда, як розповідали, й досі лишалася дівкою, хоч їй минало вже двадцяте літо (І. Білик);
// Який досконало опанував якусь професію, набув певного вміння і т. ін.
Толя був дуже вправний фізкультурник, і всі йому заздрили (О. Копиленко);
Кінь, відчувши на собі вправного вершника, рвонувся з місця одразу в галоп і швидко зник за рогом вулиці (А. Шиян);
Мефодіїв супротивник був вправним вояком (А. Хижняк);
// Добре натренований.
Вона [література] повинна при всім реалізмі в описуванні також аналізувати описувані факти .. До такої роботи не досить уже вправного ока .. – тут вже треба знання і науки (І. Франко);
Любуй з управної, умілої руки: Немовби грається, лиш надулися жили – І раптом бачиш ти: з розпеченої брили Підкова родиться або топір дзвінкий (М. Рильський);
// Спритний.
М'яч стукався об сірий асфальт, підскакував вище голови, і кореєць ловив його швидким і вправним рухом руки (О. Донченко);
Дивлячись на його вправні удари сокирою, важко було повірити, що йому скоро вісімдесят (В. Кучер).
Словник української мови (СУМ-20)