вражатися
ВРАЖА́ТИСЯ¹ (УРАЖА́ТИСЯ), а́юся, а́єшся, недок., ВРА́ЗИ́ТИСЯ (УРА́ЗИ́ТИСЯ), вра́жу́ся, вра́зи́шся, док.
1. Бути чимсь приємно або неприємно враженим; дивуватися.
– Все у світі надвоє розділене, – сказала урочисто стара. – Зрозумій це і не вражайся (Валерій Шевчук);
Мати аж уразилася, побачивши Гаїнку: вчора була хвора, .. а сьогодні так од неї і б'є рум'янцем та сяєвом... (Б. Грінченко);
Він повільно розплющив очі і радісно вразився (О. Гончар).
2. Зазнавати душевного болю, жалю.
Заспокой своє серце, щоб не вражалось воно, не журилось думками такими (Леся Українка);
З якоюсь, ніби дитячою, образливiстю болючою вражалася душа вiд дрiбницi (В. Барка);
// Бути незадоволеним учинками, діями кого-небудь; ображатися.
[Хуса:] Я сам казав: навіщо се? Та мати вражається, коли в її клейноди невісточка кохана не вбереться (Леся Українка);
Яковлев читав листа .. Йому, як і кошовому, осмалив душу гетьманів ординанс, в котрому той уразився на козаків за те, що пустили татар на чисті луки та свіжі води (Ю. Мушкетик).
ВРАЖА́ТИСЯ² див. уража́тися¹.
Словник української мови (СУМ-20)