враження
ВРА́ЖЕННЯ¹, я, с.
1. Те, що залишається у свідомості людини від побаченого, пережитого.
Пишу оповідання на основі своїх вражень з Карпат (М. Коцюбинський);
Враження бою і тяжка нічна робота втомили їх (О. Гончар);
Як він любив розказувати про свої враження [від експедиції]! (Р. Іваничук);
// Почуття, відчуття.
Остапові нудно. Він має таке враження, наче чекає перевозу (М. Коцюбинський).
2. Вплив чого-небудь на когось.
Аж тепер, під свіжим враженням недавньої пригоди, я чув, як щемить моє серце (М. Коцюбинський);
Під безпосереднім враженням революції 1905 року Франко створив свій найбільший поетичний твір – поему “Мойсей” (О. Корнійчук).
3. Думка, уявлення, що складається внаслідок знайомства, зіткнення з ким- або чим-небудь.
Я сама тепер бачу, що моя книжка вийшла занадто сумна, і се шкодить доброму враженню (Леся Українка);
Він пильно прислухався до зауважень, переглядав зошити, куди відвідувачі записували свої враження (О. Донченко).
ВРА́ЖЕННЯ² див. ура́ження.
Словник української мови (СУМ-20)