вражений
ВРА́ЖЕНИЙ¹ (УРА́ЖЕНИЙ), а, е.
Дієпр. пас. до вража́ти¹.
Юнак був вражений надзвичайною красою дівчини (з казки);
Глядачі були вражені спектаклем, як ніколи в житті (О. Ільченко);
Колісник уражений пішов від неї, не сказавши ні слова навпаки (Панас Мирний);
Записавсь [Заболотний] до аероклубу нібито скорше з мотивів враженого самолюбства, хоча тепер, звісно, ніскільки не шкодує... (О. Гончар).
ВРА́ЖЕНИЙ² див. ура́жений¹.
Словник української мови (СУМ-20)