вранці
ВРА́НЦІ (УРА́НЦІ), присл.
У ранковий час.
Увечері посумую, А вранці заплачу (Т. Шевченко);
Уранці прийшла весна. І цілий день тануть сніги (М. Хвильовий);
Вранці я пішов навідатися до свого товариша (П. Панч);
На третій день уранці Григорій став збиратися (Василь Шевчук);
Чайки злітались вранці на лиман (Л. Костенко).
Словник української мови (СУМ-20)