вранці —
[ўран'ц'і] = уранці присл.
Орфоепічний словник української мови
вранці —
(уранці), присл. У ранковий час. Вранці-рано; Рано-вранці — дуже рано, на світанні.
Великий тлумачний словник сучасної мови
вранці —
ВРА́НЦІ (УРА́НЦІ), присл. У ранковий час. Увечері посумую, А вранці заплачу (Т. Шевченко); Уранці прийшла весна. І цілий день тануть сніги (М. Хвильовий); Вранці я пішов навідатися до свого товариша (П.
Словник української мови у 20 томах
вранці —
Вра́нці, присл.
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
вранці —
ВРА́НЦІ (УРА́НЦІ), присл. У ранковий час. Увечері посумую, А вранці заплачу (Шевч., I, 1951, 10); Вранці я пішов навідатися до свого товариша (Панч, В дорозі, 1959, 98). Вра́нці-ра́но; Ра́но-вра́нці — дуже рано, на світанні.
Словник української мови в 11 томах