врем'я
ВРЕ́М'Я (УРЕ́М'Я), вре́м'я і вре́мені, с., розм.
Час.
Дівчино-серденько! Жартуй, поки є врем'я (Є. Гребінка);
Тим врем'ям помер наш пан; почав молодий господарювати (Марко Вовчок);
Батюшка каже: – Ох, .. смутнеє врем'я (М. Хвильовий);
– Ви на врем'я, кажу, приїхали, чи будете жить у баби? (В. Близнець).
Словник української мови (СУМ-20)