врем'я
ВРЕ́М'Я (УРЕ́М'Я), вре́м'я і вре́мені, с., розм.
Час.
Дівчино-серденько! Жартуй, поки є врем'я (Є. Гребінка);
Тим врем'ям помер наш пан; почав молодий господарювати (Марко Вовчок);
Батюшка каже: – Ох, .. смутнеє врем'я (М. Хвильовий);
– Ви на врем'я, кажу, приїхали, чи будете жить у баби? (В. Близнець).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- врем'я — вре́м'я іменник середнього роду час діал. Орфографічний словник української мови
- врем'я — Час, часина, часинка, часиночка, часок, доба, пора, година, годинка, годиночка, годинонька, хвилина, хвилинка, хвилиночка, хвилинонька, див. епоха, ера, миг, момент, період Словник чужослів Павло Штепа
- врем'я — во дні о́ни, заст., ірон. Колись, дуже давно. Старенька сестро Аполлона, Якби ви часом хоч на час Придибали-таки до нас Та, як бувало во дні они, возвисили б свій Божий глас До оди пишно-чепурної (Т. Фразеологічний словник української мови
- врем'я — Врем'я, -м'я с. см. урем'я. Словник української мови Грінченка