врем'я
во дні о́ни, заст., ірон. Колись, дуже давно. Старенька сестро Аполлона, Якби ви часом хоч на час Придибали-таки до нас Та, як бувало во дні они, возвисили б свій Божий глас До оди пишно-чепурної (Т. Шевченко); (Ярослав:) Вже знялася бранная тривога, І мушу знов трудити хвору ногу І брати меч, як в они бурнії дні (І. Кочерга). во вре́мя о́но. Колись-то ще, во время оно, Помпілій Нума, римський цар, Тихенький, кроткий государ, Втомившись пишучи закони, Пішов любенько погулять (Т. Шевченко).
в час о́ний; во вре́мя о́но, заст., уроч. Колись, дуже давно; у давнину. Як в оний час, так і тепер на муку Віддав би ти апостолів своїх… (М. Старицький); Колись то ще, во время оно, Помпілій Нума, римський цар… Втомившись, пишучи закона, Пішов любенько погулять і одпочить (Т. Шевченко).
Значення в інших словниках
- врем'я — вре́м'я іменник середнього роду час діал. Орфографічний словник української мови
- врем'я — Час, часина, часинка, часиночка, часок, доба, пора, година, годинка, годиночка, годинонька, хвилина, хвилинка, хвилиночка, хвилинонька, див. епоха, ера, миг, момент, період Словник чужослів Павло Штепа
- врем'я — ВРЕ́М'Я (УРЕ́М'Я), вре́м'я і вре́мені, с., розм. Час. Дівчино-серденько! Жартуй, поки є врем'я (Є. Гребінка); Тим врем'ям помер наш пан; почав молодий господарювати (Марко Вовчок); Батюшка каже: – Ох, .. смутнеє врем'я (М. Словник української мови у 20 томах
- врем'я — Врем'я, -м'я с. см. урем'я. Словник української мови Грінченка