вривати
ВРИВА́ТИ¹ (УРИВА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., ВРИ́ТИ (УРИ́ТИ), ври́ю, ври́єш, док., що.
Те саме, що зарива́ти.
Громадяни ступали на Труханів острів, до зони культури та відпочинку. Для них там у землю врили більярдні столи, стенди з пресою братніх республік, чортове колесо, кімнату сміху (В. Діброва).
ВРИВА́ТИ² див. урива́ти¹.
Словник української мови (СУМ-20)