вривати

ВРИВА́ТИ¹ (УРИВА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., ВРИ́ТИ (УРИ́ТИ), ври́ю, ври́єш, док., перех. Те саме, що зарива́ти.

*Образно. Маруся вже заговорює, питає, частує — не звів очей шинкар з Чайченка, — аж той сам схаменувся, сам його погляд на собі почув, — тоді шинкар очі в землю врив (Вовчок, І, 1955, 244).

ВРИВА́ТИ² див. урива́ти¹.

Значення в інших словниках

1. вривати — врива́ти 1 дієслово недоконаного виду заривати врива́ти 2 дієслово недоконаного виду відривати  Орфографічний словник української мови
2. вривати — <�УРИВАТИ> відривати, зривати, переривати, розривати; (мову) припиняти, обривати; (куш) діставати, захоплювати, одержувати, розживатися на; (платню) скорочувати, зменшувати; (серце) Р. надривати; (додому) ФАМ. бігти, утікати.  Словник синонімів Караванського
3. вривати — I (уривати), -аю, -аєш, недок., врити (урити), врию, вриєш, док., перех. Те саме, що заривати. II див. уривати I.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. вривати — ВРИВА́ТИ¹ (УРИВА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., ВРИ́ТИ (УРИ́ТИ), ври́ю, ври́єш, док., що. Те саме, що зарива́ти. Громадяни ступали на Труханів острів, до зони культури та відпочинку.  Словник української мови у 20 томах
5. вривати — ЗАКО́ПУВАТИ кого, що в що, в чому і без додатка (зробивши заглиблення і поклавши в нього кого-, що-небудь, закидати зверху чимось сипким), ЗАРИВА́ТИ, ЗАГРІБА́ТИ, ВКО́ПУВАТИ (УКО́ПУВАТИ), ВРИВА́ТИ (УРИВА́ТИ), ВГРІБА́ТИ (УГРІБА́ТИ), ЗАГРОМА́ДЖУВАТИ кого...  Словник синонімів української мови