вродливо
ВРОДЛИ́ВО (УРОДЛИ́ВО).
Присл. до вродли́вий.
На горбку, біля чиєїсь клуні, ялина висока вродливо чорніє, зелене хутро на ній із сивим, сріблястим полиском, що так і вабить зір (Є. Гуцало);
Прийшли дощi. Вкотили гiлля. Сiрник задмухали в руцi. Подумалось: на свiтi цiм все так вродливо i свавiльно (І. Жиленко).
Словник української мови (СУМ-20)