врозбрід
ВРО́ЗБРІД (УРО́ЗБРІД), присл.
Не разом; урозсип.
З радісним криком вони кинулися врозбрід по долині (І. Франко);
Якби не дощ... якби не ремст і розбрат... якби хоч трохи глузду під чуби... Якби старшини не пішли урозбрід... якби, якби, якби, якби, якби!!! (Л. Костенко);
* Образно. І все ж думки бігли врозбрід, і треба було посидіти з чверть години, шукаючи собі зосередження, хоч він відчував у собі якусь ще не знану до того глибоку втому тіла (М. Івченко).
Словник української мови (СУМ-20)