врубати —
вруба́ти 1 дієслово доконаного виду вставити вруба́ти 2 дієслово доконаного виду рубаючи, заготовити яку-небудь кількість чогось
Орфографічний словник української мови
врубати —
I див. врубувати. II див. урубати I.
Великий тлумачний словник сучасної мови
врубати —
(-аю, -аєш) недок., що; мол., жрм. Умикати щось. Вона машину водить — перший клас. Музику врубали і вперед (Ю. Покальчук, Те, що на споді).
Словник жарґонної лексики української мови
врубати —
ВСТАВЛЯ́ТИ (УСТАВЛЯ́ТИ) (закріплювати в чому-небудь), ВПРАВЛЯ́ТИ (УПРАВЛЯ́ТИ), ВРУ́БУВАТИ (УРУ́БУВАТИ). — Док.: вста́вити (уста́вити), впра́вити (упра́вити), вруба́ти (уруба́ти). Антон разом з військовим комендантом уставляв нове вікно (С.
Словник синонімів української мови
врубати —
ВРУБА́ТИ¹ див. вру́бувати. ВРУБА́ТИ² див. уруба́ти¹.
Словник української мови в 11 томах