вруб
ВРУБ, у, ч.
Щілина, вузька заглибина, яку вибивають у гірській породі або в шарі вугілля, руди, щоб полегшити відколювання брил.
Ілько набрав перші санки вигорнутого із врубу вугілля (П. Панч);
За способом врубоутворення і залежно від застосовуваних техніки і технології виділяють машинні, гідравлічні й вибухові вруби (з наук.-техн. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)