1. Словник української мови у 20 томах

вруб

ВРУБ, у, ч.

Щілина, вузька заглибина, яку вибивають у гірській породі або в шарі вугілля, руди, щоб полегшити відколювання брил.

Ілько набрав перші санки вигорнутого із врубу вугілля (П. Панч);

За способом врубоутворення і залежно від застосовуваних техніки і технології виділяють машинні, гідравлічні й вибухові вруби (з наук.-техн. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вруб — вруб іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. вруб — Вруб — cut, kerf — *Einbruch, Schram — штучна порожнина у вугільному або породному масиві, що створюється для полегшення його подальшого руйнування при виїмці к.к. або проведенні гірн. виробок. Гірничий енциклопедичний словник
  3. вруб — -у, ч. Щілина, вузька заглибина, яку вибивають у гірській породі або в шарі вугілля, руди, щоб полегшити відколювання брил. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. вруб — (копальн.) кай Словник чужослів Павло Штепа
  5. вруб — ВРУБ, у, ч. Щілина, вузька заглибина, яку вибивають у гірській породі або в шарі вугілля, руди, щоб полегшити відколювання брил. Ілько набрав перші санки вигорнутого із врубу вугілля (Панч, І, 1956, 392). Словник української мови в 11 томах