все
ВСЕ¹ див. весь¹.
ВСЕ² (УСЕ́), присл., розм.
1. Постійно, завжди.
Буряк .. на дорозі не росте, а все в огороді (Номис);
[Мавка:] Мені здається, що жила я завжди... [Лукаш:] І все така була, як оттепер? (Леся Українка);
// Досить довго.
Вона все ходить, з уст ні пари (Т. Шевченко);
Загін усе йшов і йшов, ішов і йшов, і не було краю лісові (Ю. Яновський).
2. Скрізь, усюди.
Стояв у неї на городі В кострі на зиму очерет; Хоть се не по царській породі, Та де ж взять дров, коли все степ (І. Котляревський);
Тут [у робітничому висілку] .. будиночки все нові і кінотеатр модерний (О. Гончар).
3. До цього часу, до сих пір; досі, і досі.
Вже й вулиця розлетілась, як і злетілась, а дівчина все не виходила (І. Нечуй-Левицький);
– Усе чикаєтесь, чикаєтесь з водокачкою, поки морози не вдарять! – сердито глянувши на незакінчену водокачку, пробурчав Большаков (Б. Антоненко-Давидович);
Скажи мені, Дніпре, які вітровії Все кличуть тебе крізь степи та гаї? (М. Вінграновський).
4. у знач. спол. Уживається звичайно разом з “а”, “та” в значенні все-таки.
Латин сей, хоть не дуже близько, А все Олимпським був рідня (І. Котляревський);
Ну що ж, сьогодні я вже не засну. Та все ж спасибі, милі пташенята, За те, що пісню щастя голосну В досвітню пору чує моя хата (Л. Дмитерко).
5. у знач. підсил. част. У сполученні з порівняльним ступенем прикметників і прислівників указує на поступове збільшення вияву дії, якості і т. ін.
Чим більше він [городничий] наливався супом, тим дальше все бліднішав та білішав (Панас Мирний);
Птиця спускалась усе нижче та нижче (І. Нечуй-Левицький);
Осінь танула, як воскова свічка, ставала все прозорішою й легшою (М. Коцюбинський);
Все ближче пісня (П. Тичина).
Словник української мови (СУМ-20)