всеобуч

ВСЕО́БУЧ, у, ч.

1. іст. Загальне обов'язкове початкове навчання.

Уперше закони про загальний всеобуч були прийняті в окремих державах Німеччини (наприклад, у Веймарі, Гессені) ще в XVII столітті (з наук. літ.).

2. Широка пропаганда основ якихось знань.

Правовий всеобуч – це єдина загальнодержавна система вивчення законодавства, яка охоплює усі верстви населення, усіх державних службовців (із журн.);

Вважається за доцільне організувати своєрідний всеобуч для широких верств населення щодо захисту прав споживачів (з газ.).

Значення в інших словниках

1. всеобуч — всео́буч іменник чоловічого роду загальне навчання іст.  Орфографічний словник української мови
2. всеобуч — ВСЕО́БУЧ, у, ч. Загальне обов’язкове навчання дітей шкільного віку.  Словник української мови в 11 томах