всеобуч

всео́буч

іменник чоловічого роду

загальне навчання

іст.

Значення в інших словниках

1. всеобуч — ВСЕО́БУЧ, у, ч. 1. іст. Загальне обов'язкове початкове навчання. Уперше закони про загальний всеобуч були прийняті в окремих державах Німеччини (наприклад, у Веймарі, Гессені) ще в XVII столітті (з наук. літ.). 2. Широка пропаганда основ якихось знань.  Словник української мови у 20 томах
2. всеобуч — ВСЕО́БУЧ, у, ч. Загальне обов’язкове навчання дітей шкільного віку.  Словник української мови в 11 томах