вслухання
ВСЛУХА́ННЯ (УСЛУХА́ННЯ), я, с.
Дія за знач. вслуха́тися.
Гуде тонко зумер. Уривчаста річ, Вслухання у голос полків і дивізій (М. Бажан);
Блакитна мушля .. від вслухання стала голосна (В. Стус);
Йому вдавалося чути і кожен листок на кожному дереві, і як лускають бруньки, і дихає мох, і – що не вимагало особливого вслухання – як під корою наростають річні кільця (Ю. Андрухович).
Словник української мови (СУМ-20)