вслухатися
ВСЛУХА́ТИСЯ (УСЛУХА́ТИСЯ), а́юся, а́єшся, ВСЛУ́ХУВАТИСЯ (УСЛУ́ХУВАТИСЯ), уюся, уєшся, рідко ВСЛУХО́ВУВАТИСЯ (УСЛУХО́ВУВАТИСЯ), уюся, уєшся, недок., ВСЛУ́ХАТИСЯ (УСЛУ́ХАТИСЯ), аюся, аєшся, док., у що і без дод.
Напружуючи слух, намагатися почути що-небудь; прислухатися.
Чим довше вслухувався Іван у той бренькіт над своєю головою, тим більше йому здавалося, що душа його впливає в якийсь новий світ (І. Франко);
Коли .. вслухаєшся в многоголосу тишу полів, то помічаєш, що в ній щось є не земне, а небесне (М. Коцюбинський);
Кіндрат з полегкостю зітхнув і сів на пеньку старої верби. Він услухався, як тихо й безперестанку бурмотів струмок (М. Івченко);
Вдивлявся Юхим у сизі шелюги над Дніпром, услуховувався в шепіт примерзлих пісків (Іван Ле);
Як же вслухався у се Наум та як розходивсь! (Г. Квітка-Основ'яненко);
Вслухайся – шелест сюди долітає (П. Дорошко).
ВСЛУ́ХАТИСЯ див. вслуха́тися.
Словник української мови (СУМ-20)