вслухатися
ВСЛУ́ХАТИСЯ див. вслуха́тися.
ВСЛУХА́ТИСЯ (УСЛУХА́ТИСЯ), а́юся, а́єшся, ВСЛУ́ХУВАТИСЯ (УСЛУ́ХУВАТИСЯ), уюся, уєшся і рідко ВСЛУХО́ВУВАТИСЯ (УСЛУХО́ВУВАТИСЯ), уюся, уєшся, недок., ВСЛУ́ХАТИСЯ (УСЛУ́ХАТИСЯ), аюся, аєшся, док., у що і без додатка. Напружуючи слух, намагатися почути що-небудь; прислухатися.
Коли.. вслухаєшся в многоголосу тишу полів, то помічаєш, що в ній щось є не земне, а небесне (Коцюб., II, 1955, 230);
Чим довше вслухувався Іван у той бренькіт над своєю головою, тим більше йому здавалося, що душа його впливає в якийсь новий світ (Фр., III, 1950, 128);
І вдивлявся Юхим у сизі шелюги над Дніпром, услуховувався в шепіт примерзлих пісків (Ле, Вибр., 1939, 132);
Як же вслухався у се Наум та як розходивсь! (Кв.-Осн., II, 1956, 76);
Вслухайся — шелест сюди долітає (Дор., Серед степу.., 1952, 89).
Словник української мови (СУМ-11)