встяж
ВСТЯЖ (УСТЯ́Ж), присл.
Те саме, що впро́стяж.
[Клим:] Я запряжу найкращих панських коней встяж, що прудше вітру понесуть, візьму Домцю й вас [дівчат], як хочете, та як махну, то поки тут проснуться – ми будемо за десять миль (І. Карпенко-Карий);
Ще з пару хвилин напруженого чекання – і на горбику з'являється екіпаж, запряжений четвериком коней устяж (В. Винниченко);
Коні встяж тягнуть на довгих полозках клітку з тигром і всі речі (І. Багряний).
Словник української мови (СУМ-20)