встяж
ВСТЯЖ (УСТЯ́Ж), присл. Те саме, що впро́стяж; цугом.
[Клим:] Я запряжу найкращих панських коней встяж, що прудше вітру понесуть, візьму Домцю й вас [дівчата], як хочете, та як махну, то поки тут проснуться — ми будемо за десять миль (К.-Карий, II, 1960, 35).
Словник української мови (СУМ-11)