всуціль
ВСУ́ЦІЛЬ (УСУ́ЦІЛЬ), присл.
Суцільно, цілком.
Була [Галина] у великій, біднувато, але охайно вмебльованій кімнаті з всуціль застеленою квітчастими селянськими [доріжками] .. підлогою (В. Козаченко);
Назустріч їм, крізь гарячі розімлілі поля котилися блискучі асфальти, всуціль политі свіжою водою (О. Гончар);
Вчора вода кипіла між камінням, а зараз – крига всуціль (В. Близнець);
Береги його [озера] всуціль позаростали ситником і чар-зіллям (О. Бердник);
– Життя не складається всуціль із страждань, – сказав Борис (П. Загребельний).
Словник української мови (СУМ-20)