всуціль
СУЦІ́ЛЬНО (по всій поверхні), СУСПІЛЬ, ПО́СПІЛЬ, СУЦІ́ЛЬ рідше, ВСУЦІ́ЛЬ (УСУЦІ́ЛЬ) рідше; ПО́КОТОМ розм. (про кількох лежачих людей — один біля одного). На час визрівання просо стало таким густим, що закрило собою всю площу, ніби засіяне суцільно (В. Козаченко); Дві стіни були суспіль завішані образами, неначе іконостас (І. Нечуй-Левицький); — Я говорю не про зовнішній бруд, що поспіль вкриває підлоги, стіни й прилади (Ю. Шовкопляс); Поранені бійці.. покотом лежали на соломі через усю хату (О. Гончар).
Словник синонімів української мови