всіляко
ВСІЛЯ́КО (УСІЛЯ́КО).
Присл. до всіля́кий.
Говорили всіляко, але я не міг добре розміркувати (І. Франко);
– Державу тільки на одному мечі не втримаєш. Тут мислити треба і з ворогом усіляко боротися (А. Хижняк);
Мрійник усіляко хитрував, аби випередити своїх товаришів перед султаном (П. Загребельний);
Іван Семенович Козловський створив у рідній Мар'янівці музичну школу і всіляко підтримував краян, долучав до джерел духовності (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)