всіляко
ВСІЛЯ́КО (УСІЛЯ́КО). Присл. до всіля́кий.
Говорили всіляко, але я не міг добре розміркувати (Фр., І, 1955, 220);
— Державу тільки на одному мечі не втримаєш. Тут мислити треба і з ворогом усіляко боротися (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 531);
Ленін учив всіляко зміцнювати диктатуру пролетаріату і її основу — союз робітників і селян (Біогр. Леніна, 1955, 245).
Словник української мови (СУМ-11)